“Деяким з них було три роки” 🙄 🙄 🙄
Дівчаток відбирали особливо ретельно-на них завжди був стійкий попит. Хлопчиків воліли світлих, більше схожих на європейців. “Ви нічого не зможете їм дати, – говорили батькам, – тому змиріться». Це була ціла державна програма: зробити так, щоб аборигени забули про своє коріння. Перестали говорити рідною мовою. Перетворилися на слухняних, на всі готових слуг.
Енджі не пам’ятала свого справжнього імені: її забрали у матері, коли їй виповнилося п’ять. Якийсь чиновник прийшов в будинок сім’ї і просто вивів дитину на вулицю. Мати кинулася за нею, як тигриця, але їй пригрозили – якщо вона стане чинити опір, то прийдуть за іншими дітьми. Скільки у неї? Ще три сини? Ось їх і відправлять мостити дорогу.
Довелося жінці відступити. Вона сказала Енджі перед прощанням:»Пам’ятай, що я тебе люблю”. Чиновник сердито окрикнув її:
– Говорити тільки англійською мовою!
Енджі пам’ятала цю фразу рідною говіркою, але згодом мова предків повністю зникла з її пам’яті. Адже її відправили в школу-інтернат. “Деяким з дітей було три роки”, – пізніше розповідала вона. Хтось взагалі ледве вмів ходити. А неподалік знаходився заклад, більше схожий не ясла – там утримувалися відібрані у матерів новонароджені.
– Через півстоліття Австралія стане білою,-хвалькувато говорив генерал-губернатор Австралії, лорд Джон Хоуп.
Він зайняв свою високу посаду 1 січня 1901 року. На той момент на далекому континенті вже кілька десятиліть методично забирали дітлахів у їх сімей. Із застереженням: це були сім’ї аборигенів.
“Ми перетворимо напівкровок в білих громадян”, – саме так, не соромлячись, писали в газетах і говорили з високих трибун. Нікого не цікавила доля окремої Енджі або будь-який інший дівчинки або хлопчика. Головне було виконати завдання-викорінити»все колишнє”.
Дітей розлучали з матерями по-різному. Іноді це відбувалося добровільно-примусово. Тоді чиновник був до сімей і пояснював, що у них самих нічого не вийде…