— Мамо, будь ласка, не бий нас… Ми вже три дні нічого не їли…
Коли я почув ці слова з-за зачинених дверей комори, у мене похололи руки.
Голос належав моїй шестирічній доньці.
Моїй Марійці.
Я повернувся додому раніше, не попередивши нікого. Хотів зробити дітям сюрприз після тримісячного відрядження.
Замість цього почув плач.
І сміх.
Сміялася моя друга дружина.
Жінка, якій я довірив найдорожче після смерті першої дружини.
Я підійшов до дверей і завмер.
Через вузьку щілину побачив доньку, яка сиділа на холодній підлозі, обіймаючи молодшого братика. Маленький Богдан притискався до неї так, ніби вона була його останнім захистом.
Перед ними стояла Ірина.
У руках вона тримала пляшку молока.
Марійка дивилася на неї з надією.
А потім Ірина усміхнулася і повільно вилила все молоко просто на підлогу.
Білу калюжу біля босих дитячих ніг.
— Мовчіть, — прошипіла вона. — Інакше вижену вас обох.
У той момент у мені щось обірвалося.
Я штовхнув двері.
Марійка першою побачила мене.
— Тату… — прошепотіла вона.
Ірина навіть не злякалася.
Спочатку.
Вона лише скривилася так, ніби я зіпсував їй плани.
— Вони перебільшують, — холодно сказала вона. — Діти завжди брешуть, коли хочуть уваги.
Тоді Марійка тихо промовила:
— Ми не їли три дні…
Три дні.
Не пропустили вечерю.
Не вередували через кашу.
Три дні голоду.
Я оглянув кухню.
На столі не було дитячого посуду.
У смітнику — упаковки від доставки їжі.
Тільки для неї.
І тоді я помітив її телефон.
Екран був увімкнений.
На ньому залишилася відкрита нотатка.
Я зробив крок уперед.
І саме тоді Ірина нахилилася до Марійки та прошепотіла їй на вухо слова, від яких у мене застигла кров.
— А ти знаєш, чому твоя справжня мама померла так раптово?
Марійка перестала плакати.
Я теж завмер.
Бо про смерть моєї першої дружини знали лише кілька людей.
Ірина повільно підняла на мене очі.
І вперше за весь вечір у них з’явився страх.
Вона зрозуміла, що я почув.
Я переступив через розлите молоко й простягнув руку до доньки.
Усмішка зникла з обличчя Ірини.
А потім вона прошепотіла фразу, після якої весь мій світ перевернувся.
— Мамо, будь ласка, не бий нас… Ми вже три дні нічого не їли…
