Маленький ротик 🤔 🤔 🤔
Подивившись на губи-пельмені, дівчина з XVI століття втратила б свідомість. А, прокинувшись, не повірила б, що таке можна створити з собою добровільно. Витончений маленький ротик протягом століть був еталоном. Він виглядав пікантно і притягував захоплені погляди.
Ротик милий,
Ротик червоний
Як шипшина світло-червоний!
Розквітаючий в бору
Уранці…
Писав знаменитий французький поет П’єр де Ронсар. Його сучасниці з шістнадцятого століття підфарбовували губи, це стало входити в моду, але тільки зовсім по трохи. Якщо у дівчини були занадто пухкі губи або великий рот, це вважалося вульгарним. Тому у таких помади не було, або фарбували лише серединку кожної губи. Ця частина обличчя повинна була виглядати дуже акуратно!
Простолюдинка з села голосно говорила і багато їла. Принаймні, так вважали аристократки. Тому і рот у неї-великий, помітний. А ось витонченої Дворянці належало відрізнятися. Художникам, які писали портрети, обов’язково говорили – нехай ротик буде зовсім маленьким. Майже як в дитячій книзі про Незнайку.
“Він почав малювати поетесу, а вона безперестанку схоплювалася, підбігала до портрета і кричала:
– Очі трішки побільше! Ще, ще, ще! Вії додайте! Рот трішки менше … ще, ще!
Скінчилося тим, що очі на портреті вийшли величезні, яких і не буває, а ротик – з шпилькову головку, і весь портрет мав дуже віддалену схожість».
Але так подобалося замовницям. Так було модно в той час! А ще кажуть: “і чому люди на старовинних портретах такі некрасиві?». Вони красиві. Але в уявленні своєї епохи. І не забудемо, що господині портретів часто прикрашали свою зовнішність! Точніше, це робили найняті ними художники…