Усе село сміялося з «нагуляного» сироти, а рідна баба вигнала з хати. Якби ж вони знали, чиїм сином він виявиться і як повернеться в рідне село…//…Антон усе своє життя ніс тавро «безбатченка» та зносив злі глузування сусідів. Після смерті матері рідна баба зживала його зі світу, змушуючи безкоштовно батрачити по господарству, а кохана дівчина гидливо відкинула заради перспективного міського хлопця. Повернувшись з армії, юнак остаточно зрозумів, що абсолютно нікому не потрібен у рідному селі.
Зібравши єдину спортивну сумку, він подався до столиці шукати кращої долі. Завдяки ідеальній виправці хлопцю дивом вдалося влаштуватися особистим водієм до впливового і надзвичайно суворого власника великої столичної компанії.
Багатий бос відразу оцінив мовчазного підлеглого. Він часто ловив себе на думці, що риси обличчя цього простого сільського юнака здаються йому до болю знайомими, але постійно відганяв від себе ці дивні марення. Усе перекинулося з ніг на голову одного морозного ранку, коли шеф наказав Антону зустріти на вокзалі своїх літніх батьків-мільйонерів.
Щойно батько олігарха вийшов із фірмового вагона і перевів погляд на водія, який покірно брав їхні валізи, він миттєво зблід як полотно. Літній чоловік, заїкаючись від незрозумілого шоку, обережно поставив хлопцеві лише одне коротке запитання!
Спокійна відповідь бідняка назавжди розкололи ідеальний світ могутньої родини, змусивши владного мільйонера гірко розридатися і впасти на коліна перед власним найманим працівником…
