На вокзалі його зустрічала не наречена, а якась жебрачка з дитиною… Військовий завмер: “ТИ ХТО ТАКА?!”, але коли трирічний хлопчик підвів заплакані очі, десантник ледь не знепритомнів від жаху…//…Коли Назар ішов до війська, він залишав удома найдорожче — кохану Оксану. Вони обіцяли одне одному вічність, але його впливова та владна матір мала інші плани на сина. Вона ненавиділа бідну дівчину і мріяла про невістку з вищого світу.
Уже за кілька місяців служби листи від Оксани різко обірвалися. А потім пролунав дзвінок від матері. Її слова вдарили сильніше за ворожий снаряд: «Вона вагітна від твого найкращого друга. Я сама бачила фотографії з їхнього ліжка».
Розчавлений зрадою, Назар викреслив кохану з пам’яті, підписав довгостроковий контракт і чотири роки навіть не приїжджав до рідного міста, щоб випадково не зустріти ту, яка розтоптала його душу.
Але від долі не втечеш. Під час короткої зупинки потяга на вузловій станції Назар вийшов на перон. Серед галасливого натовпу він помітив молоду жінку в зношеному, вицвілому одязі. Вона боязко просила милостиню, міцно притискаючи до грудей маленького хлопчика.
Жінка підняла очі. Це була Оксана. Вона миттєво зблідла, підхопила малюка і з жахом кинулася тікати крізь натовп. Назар інстинктивно рвонув за нею і жорстко схопив за плече на самісінькому краю платформи.
Вона обернулася, вся в сльозах, але коли погляд десантника впав на обличчя її трирічного сина, земля буквально пішла з-під його ніг…
